Львівські хроніки

Мій Львів

Нещодавно повернулась зі Львова з купою позитивних вражень та кількома тисячами фотокарток. Із радістю запрошую вас помандрувати зі мною затишними вуличками старого казкового міста! Let’s go!

Фото: Козда Юлія © 

Про привід, чому ми вирушили на тиждень до Львова, напишу трохи згодом. Доречі наша подорож до Львова свівпала із джазовим фестивалем Leopolis Jazz Festival і знайти готель то був ще той квест! А почну із вражень від нашого перебування в готелі Ferenc Hotel Restaurant.

Цей модерновий оазис, фасад якого прикрашають скульптурні портрети першодрукаря Йоганна Гутенберга, розташований на найвужчій вуличці міста. Вона носить ім’я відомого композитора, піаніста та представника музичного романтизму — Ференца Ліста. Саме Ференц створив такі інструментальні жанри, як рапсодія і симфонічна поема.

Будівля готелю зведена у 1895 році за проектом видатного львівського архітектора ХIХ ст. Вінцента Яна Равського для Спілчанської друкарні. За столітню історію будинок № 4 зазнав кількох реконструкцій. А у 2018 році він був облаштований під готель на 35 дизайнерських номерів.

Тут неймовірно смачний капучіно з тією самою невагомою пінкою, шапки ніжної гортензії на ресепшн, чудова кухня, персонал, який приємно здивує десертом у номер серед ночі, атмосфера, в якій так зручно поєднувати роботу та відпочинок і таємничий внутрішній дворик-тераса, де під кроною дерева можна планувати мандрівки новими горизонтами!

Зберігайте, щоб не загубити координати:

Ferenc Hotel Restaurant, вул. Ференца Ліста, 4

Від площи Ринок, Оперного театру і Палацу Потоцьких всього декілька хвилин. А крокуючи бруківкою по нічному Львову, так приємно повернутись у це місце, де досконалість, стиль та комфорт відчуваються у кожній деталі.

Персонал, який приємно здивує десертом у номер серед ночі та атмосфера, в якій так зручно поєднувати роботу та відпочинок

 

До речі ця тиха кінематографічна вуличка, на якій розташований готель збудована у стилях класицизму і історизму, відома з XVIII століття під назвою Ковальська. Її неодноразово перейменовували, тож сучасну назву вулиця отримала у 1991 році, на честь угорського композитора Ференца Ліста.

Ференц Ліст — перший піаніст, що виступав із сольними концертами, завдяки яким заслужив визнання професіоналів і публіки. Попри те, що немає жодного звукозапису гри Ліста, його визнано одним з найвпливовіших піаністів своєї епохи. Також був знаним через свою благодійність: допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, навчав безкоштовно талановитих студентів, сприяв фонду пам’яті Бетховена, пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті.

Теорією Ліст займався в Антоніо Сальєрі. Виступаючи на концертах, Ліст став сенсацією для віденської публіки. Під час одного з виступів Бетховен, після блискучої імпровізації Франца в каденції одного зі своїх концертів, поцілував його. Ліст про це згадував протягом усього життя. Між 1842 і 1848 роками Ліст кілька разів об’їхав всю Європу із сольними концертами.

Під час гастролей у Києві у лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя. Саме цій жінці композитор присвятив усі свої симфонічні поеми.

Серед знайомих талановитого Ліста було багато видатних людей: Нікколо Паганіні, Гектор Берліоз, Александр Дюма, Віктор Гюго, Альфред де Мюссе та Жорж Санд.

Взагалі Львовом треба гуляти довго і з насолодою. Придивлятись, зупинятись, прислухатись… Мені кожен ранок відчувався ароматами кави, дощу, петуній, круасанів із солоною карамеллю та прохолодою двориків. Обов’язково зайдіть на площі Ринок в концептуальну авторську кав’ярню «Львівська копальня кави» і виберіть свою каву. Не поспішайте, а краще спочатку замовте собі горнятко чи два та присядьте за столиком біля вікна. Тут так добре міркувати та спостерігати за перехожими і швидким рухом спритних львівських трамвайчиків… Ми вибрали «Коли паде дощ» з нотками ванілі і солодкого білого шоколаду і «міцну, як любов» «Каву для закоханих» з цитрусової кислинкою і звучанням горіхів і тропічних фруктів.

«Львів є носієм естетики, художності. Бути банальним у цьому просторі якось елементарно не випадає» (Олег Цьона, актор)

А якщо звернути з досить людного проспекту Свободи, який веде до Львівскої опери, і пірнути в арку — потрапиш в прохолодний оазис ресторанчика «Фляшка Кляйна». Він дуже нагадав мені празькі заклади «Deer» і «Styl & Interior» — красиво, свіженько і зелено. Все тут сприяє відпочинку і неспішності. Якщо хочете перекусити швидко, попереджайте, щоб вас обслужили швидко. В ресторані зазвичай повна посадка і можуть бути затримки в обслуговуванні. Та й столик краще забронювати заздалегідь, щоб напевно знайшлося місце на терасі, потопаючої в рожевих шапках гортензії… Cheers!

Чому ж «Фляшка Кляйна»? Тому що на назву рестораторів надихнув німецький математик Фелікс Кляйн, який в 1882 році вперше описав неорієнтовну (односторонню) поверхню — пляшку Кляйна. Саме він вніс значний вклад в загальну алгебру (особливо в теорію груп і теорію безперервних груп), теорію еліптичних і автоморфних функцій. Був першим головою Міжнародної комісії з математичної освіти (Рим, 1908 рік) і ще за життя видав тритомник своїх Зібрань творів.

Що ж, підемо далі? А ви знаєте, де можна знайти книги Taschen, фотоальбоми Анрі Картьє-Брессона і Пітера Ліндберга? Саме тут: в Книгарні на Федорова! Цей унікальний, затишний і гостинний книжковий простір знаходиться як раз навпроти скарбу архітектури бароко — Домініканського собору. Гарантую — щось стовідсотково прикупите для себе чи своїх близьких.

Та я з вашого дозволу повернусь до Доменіканського собору. Пам’ятаю цю грандіозну святиню ще з дитинства, коли приїжджала до Львова на танцювальний конкурс. Тоді Домініканський собор справив на мене неймовірне враження. Я стояла перед цією потужною глибою і гадала, що ж означає виведена на фасаді латинська фраза: «SOLI DEO HONOR ET GLORIA» ( «Єдиному Богу честь і слава»).

Зараз греко-католицький храм входить до переліку пам’яток архітектури національного значення і знаходиться в зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як складова історичного центру Львова, а фахівці досі вважають, що в таємничих підземеллях одного з найяскравіших зразків бароко знаходяться фрагменти палацу князя Льва.

Мандруймо далі?

На терасі ресторану Valentino

Вже закохалися у Львів?

А чи пам‘ятаєте ви, як героїня, яку майстерно зіграла Джулія Робертс в «Pretty Woman», Вівієн, була здивована вибором Едварда у ресторані? Вона виглядала геть розгубленою, побачивши перед собою есгарго (Escargots de Bourgogne), які хто зна, як можна їсти?!

Зараз цей відомий французький делікатес подають не тільки в дорогих ресторанах, а й залюбки готують вдома. Тому що це дуже-дуже смачно і красиво з точки зору естетики. Особливо, коли це равлики-буре (із начинкою), які дістають із мушлі, варять на слабкому вогні, а потім кладуть назад, додаючи ароматні соуси із листя базиліку, часника, вершкового масла або трюфельної пасти, і запікають… М-мм, як це можна витримати, чекаючи на замовлення..?

Тож не завітати у Львові до Tante Sophie, що на Друкарській, ми просто не змогли: тут чимало оригінальних страв на основі класичної французької кухні, розроблених шеф-кухарем Катериною Мегалюс. Але ж мені кортіло саме ескарго! Будь ласка: в пікантному соусі із зернами гірчиці, вершковому соусі з блакитним сиром, гострому соусі з томатів, часнику та паприки… Встояти неможливо!

Скуштувавши ніжних равликів, запечених у соусі бешамель, у вершковому соусі з білими грибами та з вином і пармезаном, я спробувала «Remulad» — равликів в анчоусному маслі з каперсами та спеціями… Отут, що називається, пряме влучання!

Добрий львів’янин — це той, хто дає цьому місту життя. Борис Гудзяк, владика

Що ж, а я завершу наш вояж ще декількома світлинами. Ловіть!