АЛІСА ІЛІЄВА: ЛОВЧИНЯ МОМЕНТІВ

Аліса Ілієва, блогер, трендсеттер та мандрівниця

Текст: Юлія Козда

Для: групи глянцевих видань MEGAPOLIS

Фото надані Алісою Ілієвою

В її акаунті неймовірно красиво. Дихає Природа. Вирує Життя. Бушує Океан. Могутніють Скелі. Височіють Хмарочоси. Та відчувається кожен Момент.

За плечима Аліси — дві профільні освіти у сфері реклами, маркетингу та відеовиробництва, десять років роботи в глянці, бренд-консалтинг, майстер-класи з фотографії та створення контенту для соцмереж.

Нещодавно вона зібрала всі свої знання в онлайн-курс, запустила марку купальників і верифікувала інстаграм-акаунт. Крім того, ні на хвильку не зупиняється у відкритті нових куточків світу.

У вересні ви святкували день народження. Чи вкладаєте особливий сенс у вибір місця для цієї події?

Маю традицію: поїхати або туди, де ще не була, або туди, де відчувала особливі емоції. Якщо вибираю перший варіант, це обов’язково повинна бути унікальна країна. Але в останні роки зупиняюся на перевірених напрямках. Хочу розслабитися й бути впевненою: навколо не відбуватиметься нічого незвичайного. До пандемії вирушала на Мальдіви — у день народження важливо перебувати в стані досконалого спокою. Це час для себе, не для друзів чи родичів. Потрібно провести його сам на сам зі своїми думками, націлити вектор життя на глибину та наповнення, зосередитися на планах. Своєрідна медитація. Для великої галасливої вечірки знайду час після. Цей день завжди проводжу тільки з найближчими. Цьогоріч поїхали до Парижу, тому що влітку вже були на Мальдівах. Франція — комфортна країна, передбачувана для мене: тут точно знаю, як побудую святковий день. Необов’язково вибирати екзотичні напрямки. 2020-го, коли не було можливості виїжджати, прекрасно провела його в Києві.

 

Ваші мандри — окремий витвір мистецтва. Як народжуються ідеї нових напрямків?

Насправді все моє життя щільно пов’язане з географією, біологією та фізикою. Ці предмети завжди досконально вивчала. Коли з’явився доступ до National Geographic, переглянула всі серії. Будувала мрії та плани ще в підлітковому віці, слідкуючи за тими неймовірними пригодами по телевізору. Потім був період тревел- і фешн-журналів, у яких знаходила нариси про невеличкі казкові бутик-готелі. Усе це поступово формувала у власні цілі. З того часу маю довгий список місць, куди хочу потрапити. З географією я на «ти». Коли запитують, що робитиму, коли все подивлюся, відповідаю: «Одного людського життя замало, щоби реально побачити всі земні куточки». Не просто заїхати заради галочки, а вивчити культуру і спадщину тієї чи іншої країни, перейнятися настроєм міста. Мені, наприклад, потрібно щонайменше 20 років нескінченних подорожей. Тому за все життя, здається, не наближуся навіть до 70% місць зі свого списку.

Щодо вибору напрямків, усе залежить від тривалості подорожі та від того, які країни поруч. Якщо маю місяць-півтора, віддам перевагу далеким маршрутам, щоби подивитися відразу кілька місць, куди не так просто потрапити. Такий вояж трапився минулого Нового року, коли полетіли в Південну Америку. Побували в Болівії, Перу, Бразилії, перед цим — у ПАР. За півтора місяця вдалося побачити чимало. Та все одно цього недостатньо для вивчення країн. Влітку були в США — за місяць встигли відвідати майже всі визначні пам’ятки. Їхати в Штати на тиждень — суцільне самогубство, зважаючи на різницю в часі. Ідеально — мінімум місяць, щоби комфортно налаштуватися на новий часовий режим і вдосталь пожити в американському ритмі. Маю внутрішній point для подорожей: одна відома локація на день, щоби повною мірою насолодитися моментом. Якщо обмежені в часі, вибирайте місця, які більше відгукуються. Пам’ятайте: краще повернутися туди ще раз, ніж нестися галопом через безліч пам’яток.

 

«Маю внутрішній point для подорожей: одна відома локація на день, щоби повною мірою насолодитися моментом»

У США ви відвідали Долину монументів. Як почувалися там?

Долина монументів дійсно надихає. Для мене це рідкість. З місцями, які чіпляють, утворюється міцний зв’язок на все життя. Коли знову потрапляю в цю магію, емоції ллються через край! Якщо гармонія місцевості збігається з моїми вібраціями, хочеться повертатися знову і знову. Саме такі почуття охопили мене в Аризоні. Для когось мандри — інвестиції в себе, для інших — завоювання простору, пошуки себе.

Що дарують подорожі вам?

Є два типи людей: одні вирушають у подорож, інші — на відпочинок. І це дві полярні ситуації. Абсолютно різні настрої для проведення часу. Під час відпочинку мозок і тіло розслаблені. Перебуваєш у комфортному знайомому середовищі, отримуєш задоволення від байдикування. Подорож — завжди вихід із зони комфорту. Робиш те, чого не робив раніше. Відчуваєш те, чого, можливо, ніколи не відчував. Будь-яке перетинання червоної смужки — неодмінно зростання. Звичайно, часто все йде не так гладко, як сподіваюся: постійно виникають складнощі, потрібно приймати рішення. Частково сприймаю це як челендж.

Під час подорожей траплялися нереальні історії, що  сприяли неймовірному розвитку. Так, Філіппіни зустріли найпотужнішим ураганом. Ми застрягли в джунглях, переїжджаючи з однієї частини острова на  іншу. Довелося без їжі, з однією пляшкою води провести у хащах 14 годин. Щоби переїхати через річку, чекали світанку по пояс у багнюці. Бувають різні ситуації, але головне — те, як сприймаєш і проживаєш їх, який урок виносиш із пригоди. Таке підходить не всім. Комусь дійсно потрібне розслаблене перезавантаження. Але для мене це виклик, боротьба, з якої, сподіваюся, завжди виходитиму переможницею. У такий спосіб відкриваю в собі нові грані, заглиблюсь у себе і світ. Життя наповнюється зовсім іншими відтінками. З кожної поїздки повертаєшся іншою людиною.

 

«Подорож — завжди вихід із зони комфорту»

Не можу не згадати пронизливе відео Майкла Джексона «Earth Song». Співак з’являється на тлі зрубаного лісу, що палає. Наскільки дієвий такий спосіб привертання уваги до екопроблем?

На жаль, щоби ці теми хоч якось відгукувалися, треба залучати такі болісні тригери. У нас досить споживацьке ставлення до планети. Більше думаємо про власний комфорт. Біль, який відчуваємо, дізнаючись про тварин, що вимирають, природні катаклізми, зміну клімату, спонукає замислитися про майбутнє та споживацький спосіб життя. Те, що робимо сьогодні, впливає на завтра. Соціальна пропаганда — складна штука, але я добре ставлюся до неї. Розумію, що саме ми, якщо піднімемося з дивана, можемо зрушити з мертвої точки важливі речі.

 

Розкажіть про ваші персональні сталі рішення.

Це завжди гостре питання, яке намагаюся не ставити руба. У кожної людини свій шлях, свій поріг усвідомлення. Ми самі визначаємо глибину того, наскільки можемо проникнути в себе й пізнати свою суть. Найголовніший вибір, який зробила 17 років тому, — вегетаріанство. З тої миті моє життя якісно змінилося в усіх напрямах. Звичайно, намагаюся споживати менше пластику. Ідеально було б зовсім від нього відмовитися. Сподіваюся, із цим винаходом сучасності в найближчі роки зможемо щось зробити. Не раз бачила на власні очі тонни пластику. До прикладу, на Балі замість піску під ногами височіли гори сміття, яке виносить страждальний океан. Завжди купую тільки те, що дійсно необхідно. Не підтримую ідею швидкої моди. Речі повинні прикрашати нас, проте не мають займати більшу частину життєвого простору. Купуючи одяг, намагаюся, щоби він був зі мною роками. Гарні речі, які перестала носити, продаю або віддаю, підтримуючи тих, хто потребує цього. Ніколи не залишаю кран відкритим. Свідомість сильно змінюється, коли відвідуєш африканські племена й бачиш сувору правду: у людей немає води взагалі. Це змінює твою суть назавжди.

«У кожної людини свій шлях, свій поріг усвідомлення»

Звідусіль чуємо поради про те, що варто жити тут і зараз. Як відчуваєте плин часу?

Багато років не відчуваю його. Можу однаково спілкуватися з людьми різного віку. Самоідентифікуюся у світі по-іншому: сприймаю себе як душу, що отримує досвід. Завжди можу відключитися від моменту, навіть якщо маю мільйон завдань. Сама вибудовую свої пріоритети. Якщо потрібно, здатна спати дві години на добу. Водночас можу відкласти справи, виїхати кудись на місяць і присвяти час повністю собі. Важливо, щоби розум і серце були в гармонії.

Є китайська мудрість: «Молода людина приймає всі рішення за покликом серця, доросла — слухає розум. Найголовніше — залишитися в балансі, щоби розум слухав серце — і навпаки». У всіх різна швидкість життя: одні йдуть пішки, другі — їдуть на велосипеді, треті — на танку, четверті — на швидкісному боліді. Ніколи не варто орієнтуватися на інших. Отримуйте власний досвід. Так, світ прискорюється, з’являються нові технології. Модно ставити цілі та неодмінно досягати їх. Але заразом активізується і протилежне явище — повільне життя. Важливо не впадати в крайнощі, знаходити рівновагу між діяльністю і відпочинком.

 

Ваші мандрівки також містять екологічний складник. Чого навчила наша планета?

Бути в моменті, бачити все навколо, вміти чекати й розуміти, що всьому свій час. Одна локація може дарувати абсолютно різні емоції. Є куточки, які відвідала кілька разів, перш ніж досягла того, чого хотіла. Наприклад, на Мальдівах під час круїзу маєте змогу побачити дельфінів. Відвідуючи острови, завжди вирушаю на таку прогулянку — кожна зустріч із ними неповторна. Проводжу паралелі з усім світом — різним, динамічним. П’ять разів повертатимешся в одне й те саме місце, і воно щоразу поставатиме перед тобою в новому світлі.

 

На що чекаєте зараз?

Маю великі плани. Якщо все складеться, втілиться в життя моя давня велика мрія в одній з африканських країн. Але не буду поки відкривати всі карти — не в моїх правилах говорити заздалегідь. Сподіваюся, зможу зняти мініфільм, подібний до того, який колись зробила про Кенію.