Rhododendron-Park Bremen: Hortensienblütezeit, Sterne und Madame Lepot

DURCH DIE DORNEN ZU DEN STERNEN

Wenn die Rhododendren im Bremer Rhododendronpark in voller Blüte stehen, erblühen die üppigen Hortensienhauben — ein Symbol für Weiblichkeit und Tugendhaftigkeit. Wie bunte, schwerelose Wolken inmitten smaragdgrüner Rasenflächen locken die zarten Blütenstände mit ihrer malerischen Blüte.

Es ist so schön, einen Korb mit duftendem Cappuccino und Desserts mit in den Park zu nehmen, an den ausladenden Büschen zu sitzen und das Vogelgezwitscher zu genießen.

Und es ist auch schön, vor einem Juli-Gewitter hier spazieren zu gehen, den Geruch des Regens in sich aufzunehmen und die ersten erfrischenden Tropfen auf sich zu spüren.

Wenn ich eine Hortensie sehe, empfinde ich aufrichtige Ehrfurcht. Der Name der Pflanze stammt aus dem Jahr 1776 von dem französischen Arzt und Naturforscher Philippe Comerson. Er leitet sich vom lateinischen hortus (Garten) ab. Später erhielt sie in Europa den Namen „Hydrangea“, was mit „Wasserkorb“ übersetzt werden kann.

Es gibt eine Version, nach der der Name auf die Französin Nicole-Reine Etabille de la Briere (Madame Lepot) zurückgeht, die für ihre Entdeckungen in Mathematik und Astronomie bekannt war. Sie war an der Berechnung des genauen Datums der Rückkehr des Halleyschen Kometen beteiligt und erstellte 1762 eine detaillierte Karte einer ringförmigen Sonnenfinsternis.

Später beteiligte sich Nicole-Reine an der Veröffentlichung der Bände VII (1775–1784) und VIII (1785–1792) „Ephemeriden von Himmelskörpern“, einem modernen Alphabet für Astrologen. Auf dem Höhepunkt ihres Ruhmes wurde ihr in Paris eine erstaunliche Blume geschenkt, die den Spitznamen „Potia“ (Hydrangea Lepot) erhielt.

Nicole-Reine Etabille de la Briere (Madame Lepot)

Ephemeriden von Himmelskörpern, 1499

Ephemeriden von Himmelskörpern, 1745-1755

ringförmigen Sonnenfinsternis

Eine buddhistische Legende besagt, dass der süße Nektar des Amacha aus Hortensienblättern am Geburtstag des Buddha gegossen wurde. In Japan wird die Blume „Ajisai“ genannt — der hieroglyphische Name kann mit «Blume wie die violette Sonne» übersetzt werden.

Die erste Sorte dieser Pflanze, die nach Europa gebracht wurde, war die Baumhortensie. Im Jahr 1776 brachte Karl Peter Thunberg mehrere Exemplare der großblättrigen Hortensie von den japanischen Inseln mit. Die Rispenhortensie wurde 1829 von dem deutschen Arzt und Forscher Philipp Franz von Siebold eingeführt.

In der Floristik bedeutet Hortensie „mich erinnern“. Wenn man ein Geschenkbündel mit den Stielen dieser Marshmallow-Blumen umarmt, fühlt man sich zweifellos so, als würde man in die Zärtlichkeit selbst mit süßem Sternenpollen eintauchen…

auf Ukrainisch lesen:

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ — ДО ЗІРОК

У бременському Рододендрон-парку, коли відцвітають рододендрони, розпускаються пишні шапки гортензій — символ жіночності та доброчесності. Ніби різнокольорові невагомі хмаринки посеред смарагдових галявин, ці ніжні суцвіття буквально ваблять до себе своїм мальовничим цвітінням.

Як чудово взяти з собою в парк кошик з ароматним капучино і десертами, присісти біля розлогих кущів і насолоджуватися співом птахів. А ще гуляти тут перед липневою грозою, насичуватися запахом дощу і відчувати на собі перші освіжаючі краплі.

Бачучи гортензію, я щиро усвідомлюю благоговіння. Назву рослині 1776 року дав французький лікар і натураліст Філібер Коммерсон. Вона є похідною від латинського «hortus» (сад). Пізніше в Європі їй дали ім’я «Hydrangea», що можна перекласти як «кошик з водою».

Існує версія, що назва народилася завдяки француженці Ніколь-Рейн Етабль де ла Брієр (мадам Лепот), відомій своїми відкриттями в математиці та астрономії. Вона брала участь у розрахунках точної дати повернення комети Галлея, а в 1762-му склала детальну карту кільцеподібного сонячного затемнення.

Пізніше Ніколь-Рейн брала участь у випуску томів VII (1775–1784) і VIII (1785-1792) «Ефемерид небесних тіл», сучасної «абетки» астролога. У пік її слави їй презентували в Парижі дивовижну квітку, яку прозвали «потія» (гортензія Лепот).

У буддизмі є легенда, згідно з якою в день народження Будди полився солодкий нектар «амача» з пелюсток гортензії. В Японії квітку називають «Адзісай» — запис назви ієрогліфами можна перекласти як «квітка, схожа на фіолетове сонце».

Першим різновидом цієї рослини, завезеним до Європи, була деревоподібна гортензія. У 1776 році Карл Петер Тунберг узяв із собою з японських островів кілька екземплярів великолисткової гортензії. Волотисту гортензію привіз 1829-го німецький лікар і дослідник Філіп Франц фон Зібольд.

У флоріографії гортензія означає «згадай про мене». Поза сумнівом, коли обіймаєш подарований згорток зі стеблами цих «зефірних» квітів, немов занурюєшся в саму Ніжність із солодким зоряним пилком…