BORN TO BE WILD

РИМА САКУА — засновниця, капітанка і тренерка першої та єдиної в Україні жіночої мотоциклетної команди «Spirit Racing», керівниця однойменного мотосервісу. На її рахунку безліч мотоперегонів
і звання віцечемпіонки 2018 року.

Інтерв’ю для Air magazine

Фото надані pr-менеджером Рими Сакуа

Пам’ятаю спекотний липневий день на березі Азовського моря. Приємний солоний вітер, відчуття безтурботного студентського літа і… дике ревiння моторів спортбайкiв. Спочатку я думала, що просто зроблю пару знімків біля того яскраво-червоного Suzuki (до речi, треба пошукати цi свiтлини в архiвах), а потім все «як в тумані» — і ось я вже мчу назустріч вітру навіть страшно сказати, з якою швидкістю. Таке рiшення було для мене викликом. Але як же це було круто (хоча й ризиковано)!

Саме цим спогадом я вирiшила анонсувати дуже драйвове iнтерв’ю в квiтневих номерах The Air by KBP, Air magazine Lviv, Megapolis megazines.

«Щаслива та людина, яка знайшла свою справу в цьому світі, тому що вона жодного дня в житті не буде працювати, але таких мало». Я не випадково взяла за епіграф фразу Керрола Шелбі з фільму «Ford проти Ferrari» — саме такою амбітною щасливицею я хочу представити Риму Сакуа, засновницю, капітанку і тренерку першої та єдиної в Україні жіночої мотоциклетної команди «Spirit Racing», керівницю однойменного мотосервісу. На її рахунку безліч мотоперегонів і звання віцечемпіонки 2018 року. А перегони — то найбiльша її пристрасть.

Ну що, поїхали?

У своєму інстаграмі ви опублікували серію постів, присвячених 10-річному рубежу професійної кар’єри і життя. Зазвичай озираєтеся назад або візуалізуєте майбутнє?

Частіше заглядаю в майбутнє, живучи у сьогоденні. Рідше — повертаюся до минулого, щоб підбити підсумки. Коли тільки почала займатися кільцевими мотоперегонами, жіночого класу в Україні не було. А коли з’явився — складався усього з чотирьох пілотес, серед яких була і я. Нині ж маємо приблизно 20 крутих і швидких дівчат. Якби мені 10 років тому розповіли про їхні блискучі результати, не повірила б.
У перший свій сезон я не була лідеркою, рекордсменкою. А от першовідкривачкою — точно!

Що саме ви робите?

Коли починали, у нас була суто жіноча мотокоманда. Тепер є вже три підрозділи. По-перше, ми, як і раніше, підтримуємо дівчат жіночої команди — рекордсменок і призерок України. Є чим пишатися! По-друге, це інтернаціональна команда, що складається з перекладачів, людей, які їдуть з інших країн на сезон. По-третє, це об’єднана команда із хлопців та дівчат у різних класах. Я треную людей різного рівня підготовки і для різних цілей, включаючи дітей від п’яти років. У мене є курс для новачків, де навчаю базовим технікам управління мотоциклом. Є курс управління по місту, розрахований на підвищення навичок безпечної їзди. І, зрозуміло, спортивний курс, націлений на підготовку професійних мотоспортсменів, де передаю учням мій досвід, знання і навички участі у кільцевих перегонах. І ще є куди рости!

Чи дозволите зазирнути у ваші майбутні цілі на найближчі п’ять років?

Прагну значно підвищити свій рівень пілотування і взяти участь у європейських відкритих чемпіонатах. Крім цього, у мене грандіозні плани на розвиток моєї справи. Вони стосуються і гоночної команди, і магазину, і СТО, і школи. Поєднувати стільки сфер одночасно допомагає сильна команда — я не перестаю захоплюватися кожним із них. Наша мета — постійно розвиватися, бути найкращими, виступати на європейському кубку і чути назву команди «Spirit Racing» у різних серіях чемпіонатів.

Маючи колосальний досвід участі в українських змаганнях, намагаємося вийти на європейський рівень. Щорічно влаштовуємо командні збори на трасах Європи. У тому числі й на тих, які стоять у календарі Чемпіонату світу. Це дозволяє істотно підвищити рівень пілотування і зміцнити командний дух. У перспективах СТО в цьому сезоні теж багато цікавого. Нам подобається бути новаторами, робити те, що не робив ніхто. Це особливо цінно для команди з амбіціями. У нас є потенціал і потужності — можемо зробити будь-який мотоцикл!

Кастомайзинг і тюнінг — родзинка нашого сервісу. Ми часто говоримо про перегони, однак багато хто навіть не припускає, скільки готуємо цікавих проєктів під ключ! Не можна робити щось глобальне і не змінювати мастило в мотоциклі. Звісно, виконуємо базові роботи,  але творчість — окрема ніша. Спеціалізуємося на всіх класах мотоциклів: спортбайки, стріти, круїзери, туристи, чопери, кросова мототехніка. Обслуговуємо і тюнінгуємо. І ще наразі створюємо бобери та кафе-рейсери.

Ви неодноразово порівнювали життя з перегонами. Що думаєте про філософію slow living, яка пропагує відмову від жаги швидкості?

Що це не моє. Справа в тому, що я така і є — справжня. Швидкістю просякнуте все моє життя. Щоправда в дійсності хочу прийти до плавнішої динаміки. Усе ж таки падати боляче. (Усміхається.)

А якби могли оцінити швидкість вашого життя поза мототреком, скільки б показував спідометр?

Іноді в моєму житті така швидкість, що мені здається: з такою ще не їздила! Це понад 300 км/год (Сміється.) Тільки от, як і з мотоциклами: щоб розігнатися, багато розуму не треба, а загальмувати… Буває, на гальмуванні перевантаження вище, ніж на розгоні.

Чи є гонка, яка запам’яталася найбільше?

Звичайно, в душі буде завжди моя найперша гонка. Гонка запам’ятовується не там, де є результат, а там, де була цікава хронологія подій. Кращу не виділю, але є три, які я до сих пір згадую і у мене пітніють руки. Коли була чиста боротьба. Де багато разів в суперництві я заступала за свої можливості і думала, що це вже межа, але підкорювала її, щоб пройти далі: «Ось ти на півкорпуса попереду, але хтось поруч долає цю межу і ти робиш це ще раз!» (Сміється.)

Завжди запам’ятовуються емоції під час красивого гідного змагання. До 2018 року у мене була проблема запам’ятати, як я стартувала. Я завжди відмінно стартувала, але це не друкувалося в моїй пам’яті. Я дивилася повтори трансляцій, щоб відтворити цю картинку. Пізніше я знайшла баланс, щоб себе трохи врівноважувати. Зараз все нормалізувалося. Це результат колосальної дози адреналіну, яка дає таку короткострокову амнезію. (Посміхається.)

Що відчуваєте напередодні перегонів та які емоції у вас під час заїзду?

Ох, перегони — це божевільна пристрасть. Перед стартом намагаюся ні про що не думати. Тому що напередодні думаю про перегони постійно. (Сміється.) А ось на старті й протягом перших трьох кіл емоції зашкалюють. Усе, що намагаюся зробити — бути холоднокровною і діяти за планом. Я рішуча, але мені не дуже подобається змінювати заплановане.

ВВАЖАТИ, ЩО В ЕКСТРЕМАЛЬНОМУ ТЕХНІЧНОМУ ВИДІ СПОРТУ БЕЗСТРАШНІ ЛЮДИ — ОМАНЛИВО. ТИМ, КОМУ НЕ СТРАШНО, ЗАТРИМУЮТЬСЯ НЕНАДОВГО. АБО ВОНИ ЛУКАВЛЯТЬ

Найкращий саундтрек до ваших перегонів, окрім ревіння мотора?

Якщо чесно, практично на кожну гонку може зайти новий трек. Ви аж мене розкусили! (Сміється.) Це може бути що завгодно. Ось на четвертому етапі 2017 року слухала пісню Басти «З надією на крила». А на першому етапі того ж року мене супроводжували Imagine Dragons з їхньою Battle Cry.

Ваша мета — їздити не тільки в жіночому класі, але і скласти конкуренцію найкращим гонщикам країни незалежно від статі, раси й релігії. Чи боретеся за ідею рівноправності у спорті?

Особисто мені хочеться змагатися з усіма і всюди. Однак я не зовсім за рівноправність. Усе-таки ми різні з чоловіками. І в деяких видах спорту це сильно відчувається — тому й існує поділ.

Чи плануєте ви освоювати бездоріжжя?

Так, тема мотокросу мені цікава давно, і я планую включати мотокрос в обов’язкову підготовку до своїх гонок. Ну а ралі … Я обов’язково поїду ралі. Авторалі. Коли постарію для мотоспорту. (Сміється.) Це дитяча мрія. Мотоспорт для мене складніший. Я захоплююся аматорським картингом, але він мені дається набагато простіше, а задоволення приносить колосальне! Я завжди мріяла брати участь в ралі і «Формулі-1». Але щоб їхати в «Формулі» мій «поїзд все-таки вже проїхав», а ось для ралі — ще ні! (Сміється.)

Мотоперегони — небезпечний вид спорту. Що є небезпечним для вас?

Насправді ми розуміємо, що не безсмертні і що це — екстремальний вид спорту. Так, часом здається, ніби ти всемогутній і та сама межа ще далеко, але періодично з нею зіштовхуєшся. Проте я навчилася контролювати ці відчуття.

Із «прозаїчних» страхів боюся темряви, висоти й каруселей, із чим старанно працюю. (Сміється.) З дитинства не каталася на атракціонах: вони мене страшенно лякають. А також усе, де немає мого контролю, де не можу керувати, мене насторожує. З висотою простіше: коли в літаку мені дали штурвал і можливість кермувати — страх відступив. Якщо ж йдеться про колесо огляду, де все скрипить, керується не мною і я не впевнена у цій конструкції… «А раптом щось піде не так — мені залишиться змиритися?!» Цікавість і мотивація — ось головні ключі для подолання страхів.

Сьогодні моторинок фокусується на керованості, електроніці, екологічності та мінімалістичному дизайні, а лідери продажів — японська «велика четвірка». Якими моделями захоплюєтеся?

Я не приховую своєї любові до Yamaha та спортбайків. Моє серце належало R6 поки не вийшла R1M. Ще мені дуже подобається XSR900 і багато інших моделей. Коли хотіла свій перший мотобайк, не здогадувалася: пізніше захочу ще шість мотоциклів різних класів. Безліч позитивних вражень залишив BMW. Honda мені не подобаються. Як не крути, вони більш м’які та плавні — я можу заснути.  (Сміється.) Влітку зазвичай хочеться проїхатися на мотоциклі містом. Зараз у мене немає міського, але я вже активно його вибираю.

Я НЕ ПРИХОВУЮ СВОЄЇ ЛЮБОВІ ДО YAMAHA ТА СПОРТБАЙКІВ. МОЄ СЕРЦЕ НАЛЕЖАЛО R6 ПОКИ НЕ ВИЙШЛА R1M

Кожен мотоцикл має історію, потенціал і характер. З яким упевнено можете себе ототожнити?

Yamaha R6. Мені зрозумілий мотоцикл із вибуховим характером, у якого є підрив і миттєвий відгук. Коли хочу прискоритися або загальмувати, він негайно реагує: немов я, якби була мотоциклом. Якщо вийти за рамки вищезгаданої четвірки, на світовому ринку багато таких «істеричок». (Сміється.)

А як щодо вступу до культового клубу Harley-Davidson?

Поки що в мене не було можливості або бажання поїздити й насититися філософією Harley-Davidson. Це цікаво — просто по-іншому. Не про швидкість — про спосіб життя і форму самовираження. Колись ця можливість, напевно, мені випаде — краєвиди, серпантини, море, ідеально гладке шосе. Harley унікальні, специфічні, у них є свої плюси й мінуси. І своя історія. Візуально вони виняткові, їх важко повторити: дизайн кожної моделі оригінальний. Зовсім інші відчуття, коли несе така міць, що гуде і по-звірячому реве під тобою, — це особливий вид емоцій. Кайф від споглядання навколо. Не та міць, якою розрізаєш простір. Спортбайки свою потужність реалізують через динаміку розгону та гальмування. Коли вперше проїхала на 600-кубовому мотоциклі, відчувала, немов на шматки розриваю вітер.

Цікаво дізнатися про ваше ставлення до байкерського руху.

Є легенди про те, що байкери не люблять спортбайкерів. Може, це десь і проявляється, але не в нас. Особисто мені більш ніж зрозуміла і близька філософія справжніх байкерів — «дорога життя», швидкості та жага до подорожей. Вона інша і, звичайно, сильно відрізняється від спортбайкерської. Та головне — теж про свободу!

МЕНІ ЗРОЗУМІЛИЙ МОТОЦИКЛ ІЗ ВИБУХОВИМ ХАРАКТЕРОМ, У ЯКОГО Є ПІДРИВ І МИТТЄВИЙ ВІДГУК. КОЛИ ХОЧУ ПРИСКОРИТИСЯ АБО ЗАГАЛЬМУВАТИ, ВІН МОМЕНТАЛЬНО РЕАГУЄ: НЕМОВ Я, ЯКБИ БУЛА МОТОЦИКЛОМ

Чи підтримуєте фізичну форму, крім мототреку?

Для чудового результату потрібна колосальна робота. Це і загальна фізкультура, і мотоцикл, і спортзал. Планую підключити ще басейн. Необхідна серйозна всебічна підготовка.

Які риси характеру повинні мати мотогонщики?

Немає певного «хітпараду». Існує поняття схильності як потенційних даних гонщика або таланту, та я вважаю інакше. Важливо, щоб людина вміла правильно використовувати свої ресурси й здібності. Мотоспорт — технічний вид спорту. У когось можуть бути в корені відсутні метушливість, амбітність і агресивність, але всередині — комп’ютер, людина — стратег. Все продумує, зважує і аналізує. Прораховує, скільки обертів здійснює колесо, за теорією ймовірності обчислює, хто скільки разів може помилитися, скільки секунд і очок втратить.

Таке вміння думати під час перегонів — його перевага над іншими. Я, наприклад, дію інтуїтивно. Пам’ятаю про план, стратегію, але їжджу, спираючись більше на відчуття й емоції. Головне, аби людина могла реалізувати потенціал. Вважати, що в екстремальному технічному виді спорту безстрашні люди — оманливо. Тим, кому не страшно, затримуються ненадовго. Або вони лукавлять. Відчуваючи страх, головне не ціпеніти, не варитися в ньому — інакше тіло задерев’яніє. Треба помічати, приймати страх і відпускати.

Ви сувора наставниця?

Я захоплююся психологією людей, мені важливо знайти найшвидший спосіб передачі інформації. Спочатку придивляюся до людини, намагаюся її зрозуміти — це триваліший шлях. Потім передаю досвід і навички. Максимально швидко й безпечно. З учнями я різна: на одному занятті сувора, на іншому можу видати пряник, хоча не дуже щедра на них. (Сміється.) У всьому потрібен баланс. Так само, як важливо аналізувати плюси й мінуси суперника, щоб навчитися виграшно їх використовувати.

Як ви наповнюєте поза мотожізні? Ваше дозвілля ви проводите так само активно або це повноцінні #lazydays?

Я обожнюю по неділях кататися на вейкборді, виїхати на природу, зняти взуття, побродити босоніж по траві, подихати повітрям, подивитися, подумати, поспостерігати за водою. Я дуже люблю водну стихію в якості релаксу. Особливо добре мені «видихається» поруч із морем.